Війна Росії проти України вступила у фазу, яка визначається не стільки територіальними здобутками, скільки інтенсивною технологічною конкуренцією, і зміни є достатньо системними, щоб говорити про нову революцію у військовій справі. Про це у статті для Carnegie Endowment for International Peace пише колишній міністр оборони України Андрій Загороднюк.
Як передає "Хвиля", у роботі, опублікованій Carnegie, виділено п'ять взаємопов'язаних трансформацій: поява доступної точної маси, фрагментація повітряного простору, ускладнення маневру, центральна роль мережецентричної війни та швидка адаптація як ключова військова спроможність.
За даними Загороднюка, у 2025 році Україна виробила і застосувала 4 мільйони дронів. При цьому дронові підрозділи становлять лише 20 відсотків особового складу, але завдають понад 80 відсотків втрат противнику. Росія, у свою чергу, нині запускає по українських цілях близько тисячі іранських "Шахедів" за ніч, використовуючи низьку собівартість, щоб виснажувати ППО. Точність, що раніше була дорогою і рідкісною, тепер виробляється масово.
Автор стверджує, що повітряний простір розшарувався на кілька вертикальних рівнів, кожен з яких потребує різних засобів виявлення і протидії. Сили можуть домінувати на великих висотах, але не мати змоги придушити щільні рої низьковисотних дронів. У підсумку панування в повітрі більше не гарантує свободу маневру на землі – великі підрозділи виявляють і б'ють до того, як вони встигають зосередитися. Обидві армії змушені переходити до тактики дрібних розосереджених груп.
Окрема нова категорія – так звані mid-strike дрони, що діють на дистанції від 30 до 300 кілометрів від передової. Вони вражають логістичні вузли, пункти управління та засоби ППО, не потребуючи контролю над небом. У лютому 2026 року Україна змогла обмежити використання Росією комерційного зв'язку Starlink на дронах далекого радіусу – це показало, що управління в режимі FPV у реальному часі тепер працює на дистанціях, які раніше були прерогативою стратегічної зброї.
Цінова асиметрія має стратегічні наслідки. Коли у вересні 2025 року 19 російських дронів увійшли у повітряний простір Польщі, перехоплювачі НАТО збили їх ціною, що значно перевищила вартість самих дронів. Автор запитує, що робитиме Альянс, якщо співвідношення атакуючих дронів до пілотованих перехоплювачів сягне десять до одного або більше.
Загороднюк відкидає спроби списати українські системи на імпровізовані замінники – зокрема, березневі заяви 2026 року генерального директора Rheinmetall Арміна Паппергера. Ефективність цих систем, на думку автора, виникає не з індивідуальної складності, а з системної інтеграції: масштабованого виробництва, мережецентричної ситуаційної обізнаності та постійної адаптації за зворотним зв'язком з фронту. Якщо традиційна оборонна промисловість прирівнює інновацію до складності платформи, українська модель робить ставку на здешевлення і швидкість ітерацій.
Україна фактично реалізувала робочу версію мережецентричної війни через платформу "Дельта", яка зводить дані з дронів, радіоелектронної розвідки, супутників і доповідей окремих військових у єдину оперативну картину. Сполучені Штати сформулювали цю концепцію наприкінці 1990-х, але так і не реалізували її повноцінно. Цикли інновацій в Україні зараз вимірюються тижнями і днями: підрозділи самі модифікують техніку і ведуть неформальні R&D-осередки. Західні армії, зазначає Загороднюк, скуті контрактними обмеженнями на втручання в обладнання – суперечка про "право на ремонт" відображає саме цей розрив.
Завершальна частина статті – застереження для Європи. У разі кінетичного конфлікту з Росією НАТО зіткнеться саме з таким типом війни і сьогодні не має на нього чіткої відповіді, пише автор. Регіональні штабні навчання 2025 року, за його словами, виявили "шокуючий рівень неготовності". Росія, ймовірно, поєднає інфільтрацію малих груп з масованими ударами дронів і ракет, паралізуючи наземні сили НАТО і знецінюючи її авіацію. Чекати, поки усталиться нова доктринальна згода, на думку Загороднюка, неможливо.