Українське суспільство, відмовляючись від складного мислення на користь примітивних емоцій та спрощених схем, повторює найнебезпечніші історичні помилки. Замість того, щоб будувати інститути договороздатності та дорослу політику, країна занурилася у дзеркальний ресентимент, який не дозволяє громадянам відрізняти добро від зла і веде державу в цивілізаційний глухий кут.
Про це повідомив філософ Сергій Дацюк в ефірі політолога Юрія Романенка.
Аналізуючи причини масової ненависті та відсутності позитивного бачення майбутнього, мислитель звернувся до досвіду Німеччини. Він нагадав, як видатна мислителька Ганна Арендт досліджувала природу тоталітарних рухів і дійшла парадоксального висновку щодо ролі звичайних людей у підтримці руйнівних режимів.
"Вона спробувала зрозуміти, звідки взявся ресентимент, чому німці, найрозумніша країна, прийшла до цього. Тобто що саме блокувало мислення? Вона зробила висновок: блокувало мислення не зло, а нездатність розрізняти добро і зло. І ось ця нездатність на рівні обивателя. Йому тиснули складністю, щоб він її не сприймав. Йому створювалися ситуації, які він обробити не міг, і він втратив здатність відрізняти добро від зла. Націонал-соціалізм утримувався не зловмисними людьми, а обивателями", – провів історичну паралель експерт.
Дацюк наголосив, що для подолання цього стану суспільству необхідні нові підходи до комунікації. Як приклад успішного виходу з кризи він навів філософію Юргена Габермаса, яка допомогла післявоєнній Німеччині перебудувати свою соціальну реальність на базі діалогу.
"Другий крок зробив Габермас. Він ввів комунікативну філософію, він ввів уявлення про деліберативний процес. Він каже: для того, щоб ми чогось вартували, ми повинні не просто почати домовлятися. Ми повинні інституціоналізувати договороздатність. Ось Габермас життя поклав на це, щоб показати, як це можна робити. І ось дві ці людини, по суті, зробили Німеччину дев'яностих років двадцятого століття", – розповів філософ.
Натомість, за словами експерта, Україна проігнорувала потребу в інтелектуальному осмисленні викликів. Замість того, щоб протиставити агресору складнішу соціальну організацію, суспільство обрало шлях примітивної помсти та взаємної ненависті, що лише наблизило катастрофу.
"Україна почала дзеркалити ресентимент. Замість того, щоб розібратися і поставити це питання на рівні договорів, вона почала дзеркалити. Раз ви нас ненавидите, значить, ми згадаємо Голодомор, ми згадаємо руйнування нашої еліти. Ми згадаємо все недобре, що ви робили під кінець Радянського Союзу, і ми вас теж будемо ненавидіти. І все це прийшло до війни. Тобто ми не виконали розумову роботу на рівні суспільства, хоча у нас були люди, перед тобою сидять, у тому числі, які цю розумову роботу проробили. Але всім на це було наплювати, всі хотіли тільки простих схем націоналізму", – констатував Сергій Дацюк.
Він також додав, що сьогодні в країні повністю зруйнована культура публічної дискусії. Політики та лідери думок уникають прямих ефірів і складних дебатів, перетворившись на "дрібних брехунців", які паразитують на спрощених емоціях мас.
"Ми так і не постали перед необхідністю змін, вони не розглядаються як необхідні. Ми не є носіями цінностей Майдану, вони у нас виникають іноді, і ми чомусь сьогодні ніяк не апелюємо до Майдану Гідності, ніби забули про нього. Але найголовніше – це розпад комунікації, адже з початку війни я не можу нікого з них викликати на пряму дискусію в ефір. Вони всі дрібні, противні брехунці, тому що коли є справжня позиція та гідність, ти виходиш і напряму дискутуєш. Але вони всі бояться, і ця боязнь, цей примітивний ресентимент та примітивна ненависть ведуть країну в глухий кут", – наголосив Дацюк.