Політичне майбутнє ветеранів та діючих військовослужбовців є однією з головних інтриг повоєнної України. Хоча суспільство демонструє високий рівень поваги до захисників, статус військового не стане для них автоматичним квитком до влади.
Про це повідомив соціолог Андрій Єременко в ефірі політолога Юрія Романенка.
За словами експерта, проведення якісних соціологічних досліджень серед захисників на передовій наразі є надзвичайно складним завданням. Доступ до цієї категорії респондентів суворо обмежений через жорсткі безпекові протоколи. Однак фахівці постійно шукають нові шляхи для отримання таких даних.
"Військові – це закрита територія, до них складно дістатися соціологам. Зрозуміло, що мене з анкетою не пустять у бліндаж з міркувань безпеки, хоча у нас є групи, які готові працювати на підконтрольних територіях поблизу фронту", – зазначив соціолог.
Єременко зазначив, що аналіз настроїв цивільного населення показує несподівану тенденцію щодо підтримки кандидатів у військовій формі. Наявність бойового досвіду буде лише приємним бонусом, а не вирішальним фактором вибору. Виборці першочергово звертатимуть увагу на професійні навички.
"За межами армії ми чітко бачимо, що статус військового не є вирішальним фактором при голосуванні. Якщо на посаду претендує військовий і цивільний фахівець-комунальник, то люди раціонально оберуть комунальника", – повідомив експерт.
На думку соціолога, успішний політичний старт для ветерана можливий лише за наявності міцного фундаменту до початку великої війни. Суспільство прискіпливо оцінюватиме весь життєвий шлях кандидата. Бойові заслуги повинні лише доповнювати попередній управлінський досвід.
"Виборці будуть дивитися на бекграунд кандидата. Якщо до служби в ЗСУ він був місцевим депутатом, якого знали люди і який робив корисні речі для громади, то, звичайно, він виграє, але виграє як організатор, а не лише як військовий", – зауважив експерт.
За словами Єременка, якщо кандидат не має жодних суспільних досягнень поза межами військової служби, його електоральні перспективи виглядають вкрай сумнівними. Українці прагнуть бачити при владі компетентних та досвідчених менеджерів. Сама лише військова форма не переконає виборців віддати свій голос.
"Якщо на вибори прийде людина, яка є просто військовою і, крім цього факту, не може більше нічого пред'явити суспільству, то її просто не оберуть на керівні посади", – зазначив соціолог.
Експерта звернув увагу, що у суспільстві поступово формується значний прошарок людей, які категорично проти участі ветеранів у великій політиці. Цей показник вже досягає вагомих позначок і продовжує невпинно зростати. Мотивація таких виборців базується на виключно прагматичних міркуваннях розбудови.
"Зараз стрімко росте категорія людей, які кажуть: хто завгодно, тільки не військовий. Їх уже близько двадцяти чи тридцяти відсотків. Їхня мотивація полягає в тому, що після війни нам потрібні спеціалісти для розбудови економіки та комуналки, а військовим просто треба віддати належну шану", – повідомив Єременко.
За словами соціолога, серед частини суспільства поширюються відверті упередження щодо психологічного стану осіб з реальним бойовим досвідом. Існують побоювання, що ветерани застосовуватимуть радикальні методи в цивільному управлінні містами. Ці глибинні страхи активно підігріваються певними інформаційними наративами.
"Існує наратив, що всі вони там травмовані і на голову вдарені. Очевидно, що є нюанси з посттравматичним синдромом, але точно не у всіх. Проте страх того, що такий кандидат накерує і натворить бід, глибоко засів у свідомості частини виборців", – наголосив експерт.
Єременко зазначив, що найбільшим тригером для українських виборців є будь-який зв'язок кандидата з системою рекрутингу та мобілізації. Робота у військкоматах автоматично перетворюється на справжнє політичне тавро. Навіть сумлінна служба у цих структурах у минулому не рятує від суспільного осуду.
"Зараз існує однозначний негатив: якщо людина хоча б раз з'явилася у відомості як працівник ТЦК, це колосальний мінус. Навіть якщо вона звідти пішла на фронт або працювала там до вторгнення і просто вела облік, це все одно ставить хрест на перспективах", – підсумував соціолог.