Економіка Росії в 2026 році зростатиме лише на 0,4% – удесятеро повільніше, ніж у попередні два роки війни. Але це не колапс і не привід для Кремля закінчувати війну, вважає британський економічний історик, професор Колумбійського університету Адам Туз.
Як передає "Хвиля", про це Туз розповів у подкасті Foreign Policy "Ones and Tooze". Дослідник відомий передусім як автор бестселерів "Crashed" про фінансову кризу 2008 року і "Shutdown" про економіку пандемії – саме він ввів у широкий обіг концепцію "полікризи".
У 2023-2024 роках російська економіка зростала на 4% щорічно, а в першому кварталі 2026 року навіть скоротилася. Прогноз на весь рік – той самий діапазон, що й у Німеччини. "Це не та економіка, що колапсує, але це економіка, яка більше не росте з тою швидкістю, як на початку війни", – констатує Туз.
Особливо парадоксально, додає історик, що уповільнення збіглося з періодом високих цін на нафту через війну США та Ізраїлю проти Ірану – вони мали б підштовхувати російське зростання. Кремль пояснює ситуацію дефіцитом робочої сили, надмірними непродуктивними витратами уряду і західними санкціями. Центробанк тримає ставку на рівні 14,5%, інвестиції падають, рубль зміцнюється.
Останніми тижнями Путін викликав на килим керівників економічного блоку через низькі темпи зростання, розповідає Туз. Раніше Кремль прогнозував у 2026 році темпи вище за глобальне середнє у 3,1% – цей прогноз тепер недосяжний.
При цьому дефіцит бюджету РФ за перші чотири місяці року – 2,5% ВВП, удвічі менше за американський, попри те що США взагалі не воюють. Безробіття в Росії впало до рекордних 2,3%, 73% підприємств скаржаться на брак кадрів. Російським економістам бракує близько 2,3 мільйона працівників – 800 тисяч у промисловості і 1,5 мільйона у послугах та будівництві.
У 2022 році з країни виїхали близько 650 тисяч людей, які переважно не повернулися. Дефіцит закривають мігранти з нових напрямків – наприклад, нині в Росії працює 65 тисяч індійців за зарплату 600-700 доларів на місяць. "Навколо Росії формується економіка, відірвана від глобальних потоків. Але економіка з ВВП у 3 трильйони доларів і відносно високим рівнем життя залишається привабливою для трудових мігрантів із сусідніх країн", – пояснює Туз.
Окремо історик звертає увагу: на відміну від України, в Росії строковиків формально не мобілізують у бойові частини. Чоловіки 18-30 років служать рік за призовом, але законом захищені від примусового відправлення на фронт. На бойові контракти росіян стимулюють великими грошовими виплатами – і самим солдатам, і родинам у разі загибелі чи поранення. Попри "м'ясорубку" війни, росіяни таки погоджуються підписувати контракти, каже Туз.
Головний висновок дослідника стосується перспектив миру. "Росія не воює з економічних причин, і війна закінчиться не з економічних причин. Радше вона закінчиться з економічних причин для української сторони – тому що Україна виснажена", – заявив Туз. На його думку, в російського режиму немає логіки "скороварки": дефіцит малий, безробіття – 2%, тиску знизу немає.
При цьому мирні зусилля адміністрації Трампа багато в чому мотивовані бажанням повернути Росію до світової енергетичної економіки, наголошує Туз. Трамп неодноразово говорив про "великі економічні можливості" в Росії і називав катастрофою розрив зв'язків через санкції. Якщо мир настане, найімовірніший сценарій – повернення Росії до колишньої залежності від експорту вуглеводнів.