США виграли XX століття. Після розпаду Радянського Союзу в 1991 році Вашингтон мав не лише незрівнянну могутність, а й уособлював цінності, якими захоплювався світ – конституційне врядування і свободу. Але цей тріумф виявився коротким.
Як передає "Хвиля", про це пише головний економічний оглядач Financial Times Мартін Вулф.
Щоб зрозуміти злет і падіння Америки, Вулф пропонує повернутися щонайменше у XIX століття. Друга промислова революція – хімія, електрика, телефон, авіація, двигун внутрішнього згоряння – вивела США вперед. Уже до 1914 року країна стала найбільшою економікою світу. На думку оглядача, головним питанням тієї епохи було не суперництво Німеччини з Британією, Францією та Росією, а те, коли світовим лідером стануть саме Сполучені Штати.
Після Першої світової війни США опинилися господарями Європи, але відмовилися від цієї ролі. Їхній відхід зробив мирну угоду нежиттєздатною і, разом із Великою депресією, проклав шлях до Другої світової. Удруге Америка повелася інакше: вона залишилася залученою, почалася холодна війна, а на зміну laissez-faire прийшов керований капіталізм.
Падіння СРСР між 1989 і 1991 роками у США назвали "однополярним моментом". "Історія сміється", – пише Вулф. За його словами, лише за 35 років після тріумфу роль Америки як стабілізуючого гегемона зникла – так само, як це сталося з Британією до 1900 року. Він виділяє три головні причини: піднесення Китаю, цифрову революцію і перемогу правого популізму.
Китай відірвали від союзу з Москвою ще у 1970-х. Невдовзі Ден Сяопін узяв курс на "реформи і відкритість". Так у США вперше за понад століття з'явився рівний за силою суперник.
Сьогодні, напередодні 250-річчя країни, і Америка, і створений нею світовий порядок переживають кризу. За словами Вулфа, нинішня адміністрація корумпована, некомпетентна і ворожа до цінностей, які надихали батьків-засновників. Декларація незалежності проголошувала звільнення від тиранів – а Дональд Трамп, вважає оглядач, сам хоче ним стати. Він підриває опори американської могутності: верховенство права, передову науку, союзницькі відносини і довіру до стабільності економіки. "Уряд примх приходить на зміну уряду законів", – пише Вулф.
Демократія відступає вже два десятиліття. За даними проєкту V-Dem, лише 7% населення планети нині живе в ліберальних демократіях. "Сі Цзіньпін може усміхатися", – додає автор.
Чим це може закінчитися? Вулф бачить і хороші, і погані новини. Ядерна зброя різко знижує загрозу війни між великими державами, а сучасні уряди не охоплені мілітаризмом початку XX століття і досі зобов'язані забезпечувати добробут своїх народів. Погана новина в тому, що головні виклики – від стану довкілля до наслідків розвитку штучного інтелекту – можна подолати лише спільно. І знову постає питання, чи стане свавільний деспотизм світовою нормою, чи свобода й демократія втримаються.
"Світ, на який багато хто з нас сподівався 35 років тому, світ, що його здебільшого створили США, зникає. Як і та Америка – принаймні на якийсь час", – підсумовує Вулф. І завершує: "Ми вчимося на історії. Але потім, на жаль, забуваємо".