Для успішного розвитку Україна не повинна намагатися вбудуватися в існуючі європейські технологічні чи історичні тренди, а має запропонувати світу абсолютно нове, унікальне бачення майбутнього.
Про це повідомив філософ Володимир Нікітін в ефірі політолога Юрія Романенка.
У сучасному світі, який стрімко змінюється під впливом глобальних криз та воєн, традиційні підходи до державного будівництва та соціального прогнозування демонструють свою повну неефективність. Зацикленість виключно на історичному минулому або спроби наздогнати розвинені країни шляхом сліпого копіювання їхніх реформ не дадуть Україні бажаного результату.
На думку експерта, українське суспільство сьогодні потребує кардинальної зміни фокусу мислення: від постійного аналізу історичних травм до активного проєктування принципово нових моделей співіснування. "Для України зараз важлива не стільки історія, скільки уявлення про майбутнє. А це майбутнє має уявлятися спочатку як інше. Інше, друге, те, чого не було, а не те, що ми вбудуємося в тренд", – наголошує мислитель.
Він пояснює, що в нашої держави об'єктивно немає достатніх економічних чи технологічних ресурсів, щоб повноцінно конкурувати або вбудовуватися в нинішні західні мейнстріми. Проте саме ця відсутність жорстких інституційних рамок дає нам унікальну перевагу перед забюрократизованими європейськими структурами. Спікер наводить приклади зі свого досвіду спілкування з європейськими університетами та парламентарями, які не здатні вийти за межі грантових програм та усталених правил гри. Їхнє мислення обмежене формальними вимогами, тоді як українці здатні мислити більш масштабно та вільно. "Ми вже не вбудуємося в жоден тренд. Ми всі тренди, які зараз важливі, ми не можемо ні в технологічні, ні в ті самі. У нас просто немає ресурсів, але ми можемо запропонувати інше", – стверджує експерт.
Це "інше" ґрунтується на глибинних архетипах українського народу, які зараз проходять випробування війною і гартуються в безпрецедентних умовах. Західний світ часто розглядає майбутнє як просту екстраполяцію сьогодення, тоді як справжнє майбутнє завжди виникає як розрив шаблонів, як творчий акт, що долає інерцію старих систем. "Ми вільніші, ніж Європа. От українство для мене – це воля, вільність, гідність і мудрість. Ми можемо, ми вільні помислити інше", – підкреслює філософ.
На його переконання, саме "розвідка майбутнього", створення інноваційних соціальних, освітніх та організаційних концептів має стати головним національним проєктом України на найближчі десятиліття. Замість того, щоб бути периферією чужих цивілізаційних проєктів, українці мають амбіцію та інтелектуальний потенціал стати лабораторією нових сенсів для всього світу.