Минуло майже три роки відтоді, як Сі Цзіньпін і Володимир Путін оголосили про дружбу "без обмежень" — за кілька тижнів до вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року. З того часу вони відійшли від такого риторичного ентузіазму. Формулювання "без обмежень" було швидко відкинуто, ймовірно, за вказівкою Пекіна. Під час візиту Путіна до Китаю в травні минулого року він заявив, що він і його колега "близькі, як брати", зазначає редакційна колегія газети The Guardian.
Їхнє партнерство продовжує розширюватися і поглиблюватися. Рада з міжнародних відносин США нещодавно оцінила його як "найбільшу загрозу життєво важливим національним інтересам США за останні шістдесят років", передає ZN.UA.
Існує багато свідчень того, що китайсько-російські відносини насправді мають певні обмеження, як показала війна в Україні. Попри нещодавні зауваження США щодо летальної допомоги, Китай, очевидно, неохоче постачає зброю та боєприпаси Росії. Російські компанії повідомляють про зростаючі перешкоди для ведення бізнесу, оскільки китайські банки посилили дотримання санкцій через західні погрози, хоча пріоритетні платежі, здається, проходять безперешкодно.
Росія та Китаю мають дуже різні стратегії. Росія Путіна більш деструктивна; а Сі вважає, що нинішній порядок може бути пристосований до китайських інтересів. Це не союз, а радше зближення, вважає історик, Сергій Радченко, експерт з китайсько-радянських стосунків. Їх об'єднує не ідеологія, а інтереси й претензії, загрози та можливості. Однак саме це обмеження робить відносини більш прагматичними та гнучкими, а отже, більш стійкими.
Внутрішні проблеми й протиріччя західних демократій також підбадьорюють Росію і Китай. Проте їхні власні труднощі стають все більш очевидними. Після років зростання, що дозволило Китаю впритул наблизитися до США, економіка Китаю зазнає труднощів.