Сучасна архітектура світової безпеки зазнає незворотних змін. На тлі послаблення традиційних глобальних гравців, таких як США, виникає вакуум сили, який стимулює мілітаризацію менших країн та створення несподіваних геополітичних альянсів.
Зокрема, активна дипломатична та технологічна гра України на Близькому Сході вже змінює баланс сил, викликаючи занепокоєння в Ізраїлі та змушуючи країни регіону розбудовувати власні військово-промислові комплекси. Про це говорили політичний психолог Всеволод Зеленін та політолог Юрій Романенко.
Аналізуючи ситуацію, Зеленін звернув увагу на неочікувані дипломатичні кроки українського керівництва, які можуть суттєво змінити розклад сил біля кордонів Ізраїлю. За його словами, можлива військово-технічна співпраця Києва, Анкари та Дамаска вже викликає тривогу в Тель-Авіві.
"Мої ізраїльські колеги видали дуже серйозну паніку після приїзду Зеленського в Сирію. До речі, Зеленський приїхав туди разом з міністром оборони Туреччини. Вони не дуже розповіли, чим закінчилися ці переговори. Але ізраїльтяни сильно підозрюють, що Сирія отримає таке ППО, після якого ізраїльські літаки не зможуть так легко патрулювати над Сирією і бомбити все, що їм не сподобалося. Тобто Зеленський почав грати на території Сирії, даючи ті технології, які ми тут отримали. Експерти говорили про стурбованість: якщо Туреччина допоможе своїми технологіями і Україна допоможе, то в них буде паритетний варіант із Сирією, не такий, як був раніше. Те, що Україна зараз іде в таку м'яку конфронтацію з Ізраїлем, – це теж дуже показово", – зазначив експерт.
Зі свого боку, Юрій Романенко уточнив межі таких технологічних можливостей. Він пояснив, що Україна не здатна повністю закрити потреби Сирії у протиповітряній обороні, а Туреччина намагається уникати прямих конфліктів, попри існуючі політичні суперечності.
"Україна не може дати повноцінне ППО, яке потрібне Сирії, тому що не має свого. Але щодо дронів та антидронової ППО ми можемо багато чому навчити. Проте в Ізраїлю тотальна перевага в повітрі. І якщо це питання не вирішується системами ППО турецького рівня… Туреччина може, бо в неї є такі системи. Але Туреччина дуже обережна в цьому плані, адже тоді вона опиниться в ситуації прямої конфронтації з Ізраїлем, яка риторично і фізично вже існує давно. Проте на рівні взаємодії між ними зберігаються дуже щільні відносини, навіть у секторі безпеки. Тому риторика Ердогана – це одне, а реально можна подивитися, що відбувається у їхніх відносинах на рівні економіки та безпеки", – повідомив Романенко.
Попри обережність сусідів, сам Ізраїль стикається з глибокою кризою стратегічного лідерства та зростаючою залежністю від зовнішніх гарантів. Зеленін поставив під сумнів ефективність політики чинного ізраїльського уряду та попередив про ризики втрати американської підтримки.
"Наскільки зараз Нетаньягу дійсно проявляє успішність, наскільки він імпотентний у вирішенні питань? Він вирішив питання чи ні? Або він дійсно тільки провів ще одну війну, яка послабила Іран, але чи дала вона результати покращення безпеки? Якщо Нетаньягу не в змозі вирішити це питання, Ізраїль може опинитися по інший бік цивілізаційної матриці, незважаючи на весь свій хайтек, приголомшливі досягнення та армію. Якщо Америка вирішить, що їй не потрібен такий союзник на Близькому Сході, вона може спокійнісінько надати їх власній долі, а це у фінансовому та військовому плані може дуже згубно позначитися. Я не скажу, що Ізраїль зникне, але він не зможе вести таку агресивну політику", – зазначив психолог.
Підтримуючи цю тезу, Романенко наголосив на катастрофічних репутаційних наслідках останніх військових операцій Тель-Авіва. Він вказав на те, що тактичні успіхи не компенсують стратегічних втрат на міжнародній арені.
"Послаблення Ірану по суті відбулося ціною глобальної деградації іміджу Ізраїлю на Заході – в Європі та в самих США. Там уже 60% респондентів не бачать сенсу в тій підтримці, яку надавали Сполучені Штати. До речі, вона ж існувала не завжди: активна підтримка Ізраїлю з боку США почалася лише в шістдесяті роки минулого століття", – повідомив політолог.
Криза довіри до старих союзників стосується не лише Ізраїлю. Арабські монархії також усвідомлюють свою вразливість перед лицем непередбачуваної американської політики. Зеленін вважає, що публічні приниження з боку західних лідерів лише пришвидшують озброєння цих країн.
"Уявімо собі, що відчувають правителі країн Перської затоки, коли Трамп пропонує одному з них цілувати власну дупу, а він взагалі-то наслідний принц. Це образа в публічній сфері. На їхньому місці я б просто створив дуже серйозний військово-промисловий комплекс, тому що їх ніхто не захищає, і вони до цього йдуть. Як тільки у них буде серйозний ВПК, ми задамося питанням, у якому стані почуватиметься Ізраїль і взагалі Близький Схід. Йде повне переформатування, там можуть виникнути гравці абсолютно іншої якості", – підкреслив Зеленін.
Юрій Романенко пояснив цю світову тенденцію через призму історичних закономірностей. Він зазначив, що в епоху занепаду великих імперій завжди настає час активних та агресивних малих держав, які змушені самостійно дбати про свою безпеку.
"В умовах імпотенції великих держав і сил починається розквіт дрібних і середніх держав. Чим була середньовічна Європа? Це сотні якихось графств, карликових держав, причому деякі з них були дуже потужними, як Венеція, Генуя чи певні німецькі держави. Це завжди відповідь на вакуум безпеки. Як тільки виникає розуміння, що з'явився вакуум безпеки і більше немає великих гарантів, відповіддю стає гуртування або поява таких маленьких суб'єктностей. Вони маленькі, але дуже відважні та агресивні, як, наприклад, Нідерланди, які свого часу відбрунькувалися від Габсбургів", – зазначив аналітик.
Як класичний приклад такої успішної самоорганізації політолог навів історію тих же Нідерландів. Країна без великих ресурсів змогла здійснити технологічний ривок і створити власну імперію завдяки інноваціям та високій ефективності.
"Це приклад якраз відповіді на ті величезні виклики, перед якими вони опинилися. Маленька держава з величезним пластом проблем по всій своїй периферії, насамперед з Габсбургами, з якими вони воювали дуже довго, і в якої не було сировинної бази в достатній кількості. Тому вони відповіли супер-організаційною силою, коли їхня ефективність просто перевершувала всі можливі межі, мислимі на той момент. Чому Петро I поїхав туди дивитися, як вони будують кораблі? Бо там фактично вже існував конвеєр. Вони прийшли до технологічної революції, усвідомивши, що можна стандартизувати деталі та балки, поставивши все на такий потік, коли за одним стандартом кораблі виробляються якісно і швидко. Їхній флот у буквальному сенсі заполонив усі моря та океани, і вони побудували власну колоніальну імперію", – повідомив Романенко.
Насамкінець Всеволод Зеленін додав, що ефективне управління територіями та ресурсами вимагає унікальних організаційних рішень. Він порівняв сучасний переломний етап із часами становлення Британської імперії, коли логістика та бюрократія стали ключем до світового панування.
"У мене є відчуття, що Британія взяла саме ці ідеї на озброєння, коли почала вибудовувати свою імперію: цей потужний флот, логістику і сам спосіб побудови бюрократії, яка могла б правити такими величезними територіями в умовах відсутності мобільного зв'язку. Треба враховувати, що сигнал доходить через кілька місяців, а то й років. Ти повинен створити таку адміністративну еліту, яка б у цих умовах не перетворювалася на якихось місцевих царьків. Вона була лояльна Лондону і дійсно вибудовувала все за єдиним зразком, щоб це працювало як єдина адміністративна одиниця – і флот, і військовий, і торговельний план. Тому в мене таке відчуття, що зараз ми перебуваємо на такому ж переломному етапі, коли старі гравці вже виявляються імпотентними", – підсумував аналітик.