Російські війська тихо відмовляються від масових піхотних штурмів, які визначали перші чотири роки війни в Україні, і замінюють їх невеликими групами по двоє-четверо солдатів, які пересуваються пішки вночі та шукають проміжки в українських позиціях.
Як передає "Хвиля", з посиланням на Telegraph, зміна відображає поле бою, на якому дрони, радіоелектронна боротьба та постійне спостереження зробили рух великих формувань майже неможливим непоміченим.
Підхід "м'ясорубки" – хвилі погано підготовлених солдатів, яких кидають уперед, щоб поглинути вогонь і виснажити українську оборону масою, – коштував Росії, за оцінками, 1,3 мільйона втрат від початку вторгнення, з яких близько 325 тисяч убитими. За даними західних аналітиків, на яких посилається Telegraph, до зміни тактики Росію штовхнули не втрати, а простий факт: масові штурми більше не працюють.
Кейр Джайлз, асоційований науковий співробітник програми Russia and Eurasia Chatham House, сказав виданню, що цей зсув – "остання еволюція" війни на так званому прозорому полі бою в Україні. За його словами, замість того щоб солдати йшли вперед на відкритій місцевості як "губки для куль", сучасна тактика передбачає повільне приховане проникнення через проміжки в українських позиціях.
Джайлз стверджує, що поворот не пов'язаний із гуманітарними міркуваннями. "Росія історично була готова сприймати людей як найбільш витратний військовий ресурс", – сказав він. У його прочитанні, зміна відображає поле бою, яке через всюдисуще спостереження насправді набагато менш щільно зайняте, ніж багато хто уявляє, коли думає про сучасну окопну війну.
Інститут вивчення війни наприкінці квітня зазначав, що російські штурми зазвичай мали "розмір взводу або менше" та відбувалися частіше, ніж великими одиничними поштовхами. Аналітичний центр Critical Threats Project повідомляв про російські групи, які українські сили часто вражають, але не можуть зупинити.
Антон Землянний, старший аналітик Українського центру безпеки і співпраці, розповів Telegraph, що в основі нового підходу – піхотні пари, де кожною штурмовою групою керує командир, який підтримує зв'язок зі штабом ротного або батальйонного рівня. За даними видання, російські командні пункти використовують дрони, щоб стежити за групами та керувати їхніми переміщеннями – вказувати, куди просуватися, де закріплюватися та де українські позиції. "Ці малі групи намагаються уникати прямого бою і замість цього обходять українські сильні точки, проникаючи глибше в оборонні лінії", – сказав Землянний.
Сем Кренні-Еванс, асоційований науковий співробітник RUSI, описав, як працює ланцюг штурмів. "Вони зазвичай проштовхують через проміжки кілька груп по одному-чотири осіб, призначаючи їм точку зустрічі, де ті мають зібратися та атакувати, якщо виживуть", – сказав він виданню. Пройшовши, групи закріплюються – часто в покинутих будівлях, лісосмугах чи воронках від снарядів – і чекають на наступні групи, які мають прорватися через ту саму щілину, поступово накопичуючи силу для удару по українських позиціях з флангу або тилу.
За даними Telegraph, у квітні цю тактику фіксували вздовж широкої дуги фронту – від Лиману та Часового Яру на півночі, через Покровський напрямок у центральній частині Донеччини, аж до Запоріжжя, а також у російській Курській області. Землянний сказав, що вона "найбільш успішна там, де українська оборона найслабша: на стиках, флангах і в міській забудові".
Цей підхід складніше відбивати. Невеликі групи змушують оборонців витрачати більше дронів і боєприпасів, полюючи на окремих солдатів на широкому фронті, а групи проникнення можуть прослизати за лінію та бити з несподіваних напрямків. Але ціна залишається високою. "Виживаність залишається низькою", – сказав Землянний. За його словами, навіть коли бійцям вдається проникнути, їх зазвичай знаходять і знищують дрони або українські підрозділи, тож виходять "повільні, повзучі просування" з обмеженими територіальними здобутками і важкими втратами на квадратний кілометр.
Кадри з невідомої локації, зняті наприкінці квітня, ілюструють динаміку, яка штовхнула росіян до зміни тактики. Невелика російська група пробирається відкритою місцевістю, аж поки на неї не наводиться український FPV-дрон – за лічені секунди він уже на них, без шансів на втечу. За даними Telegraph, подібні сцени тепер розгортаються на фронті щодня – і саме тому сотні солдатів більше не йдуть уперед одночасно.