Використання української газотранспортної та нафтопровідної інфраструктури для постачання російських ресурсів до країн Європи залишається одним із найскладніших економіко-етичних питань. З одного боку, успішні дії українських військових на морі змушують Росію шукати сухопутні шляхи збуту, з іншого – Україна змушена йти на компроміси заради отримання сотень мільйонів доларів транзитних зборів.
Про це повідомив економіст Олег Устенко в ефірі політолога Юрія Романенка.
Експерт зазначив, що необхідність відновлення постачання через трубопровід продиктована проблемами РФ із морською логістикою, які виникли завдяки системній роботі Сил оборони України.
"Тут працюють наші збройні сили, які звужують це вузьке горлечко з транспортування російської нафти. Можливість відвантаження в портах стає все меншою і меншою", – підкреслив Олег Устенко.
За його словами, Росія воліла б транспортувати нафту морем, уникаючи залежності від української інфраструктури, проте зараз у неї немає такої можливості.
У цій ситуації наземні маршрути набувають для Москви стратегічної ваги.
"Трубопровід "Дружба" – це така додаткова соломинка, яку росіяни отримують для того, щоб продувати свою нафту на територію Європейського Союзу, тому що в портах їхні можливості суттєво звузилися", – пояснив економіст.
Водночас він визнає об'єктивне право України стягувати плату за експлуатацію своїх потужностей, навіть якщо цільовий вантаж належить країні-агресору.
"Паралельно з цим нафта качається через нашу територію. І зрозуміло, що коли ти використовуєш трубу, це наш актив, і логічно проплачувати нам за її використання, як би це не звучало", – зауважив Устенко.
Проте механізм розрахунків має бути побудований так, щоб виключити прямі фінансові контакти з російськими контрагентами. Оплата надходитиме від кінцевих споживачів у Європі.
"У Росії ми гроші точно не візьмемо. Значить, хто нам дасть ці гроші? Угорці прокачають нафту до себе на територію, а за транспортування гроші повинні будуть видати нам", – розтлумачив аналітик транзитну схему.
Сума, яку може отримати Київ, є доволі суттєвою в умовах дефіциту державного бюджету.
"Якщо думати абсолютно прагматично, закриваючи очі на всі питання, крім фінансово-економічних, то ми отримаємо близько 200-250 мільйонів доларів за прокачування нафти на рік", – навів цифри Олег Устенко.
Незважаючи на фінансові вигоди, економіст не приховує свого негативного ставлення до політичного підґрунтя таких рішень, адже репутаційні ризики залишаються вкрай високими.
"Вся ця історія пахне огидно відразу за різними напрямками. І цей запах тільки наростає, адже ми будемо замазані, бо відкрили вентиль і дали можливість собі отримати гроші за транспортування нафти агресора", – резюмував він.
На думку експерта, економічна доцільність у цьому кейсі відіграє другорядну роль, поступаючись місцем глобальним домовленостям гравців на міжнародній арені.
"Тут абсолютно очевидно, що включені в гру більш серйозні політичні мотиватори, більш серйозні політичні розклади, а якщо хочете, то навіть геополітичні розклади, і ми спостерігаємо за тим, що буде відбуватися", – підсумував Устенко.