Культура "Ґодзілла та Конг: Нова імперія": напівмаячний мікс "Планети мавп", "Дюни" й "Аватара"
Прем'єрний блокбастер "Ґодзілла та Конг: Нова імперія" розчарував украй слабким сюжетом.
Related video
У франшизі про пригоди Конга та Ґодзілли — явно криза ідей. Тому на виході ми маємо дику суміш усього з усім — усіх жанрів і всіх блокбастерів: тут змішалися "Планета мавп", "Дюна", "Аватар" і навіть останні "Мисливці на привидів". Нові "Ґодзілла та Конг" — грубо скроєний атракціон, де різні епізоди стикуються між собою без особливих переходів, як вийде. Масштабності й розмаху — хоч відбавляй, але сюжетних ідей — нуль, якщо не негативна область.
Фільм — тринадцятий із серії про Кінг Конга, тридцять восьмий про Ґодзіллу (тільки в Японії вийшло понад тридцять картин про радіоактивного ящера) і п'ятий у медіафраншизі MonsterVerse компанії Legendary Pictures. Якщо попереднє творіння — "Березень 2021" — було вдалим поєднанням детектива, фантастики та фільмів про монстрів, то тут — повна монстро-криза.
Події нового блокбастера відбуваються через кілька років після фільму 2021 року. Ворогуючі монстри тоді об'єдналися проти робота Мегагодзілли. Тепер їх розтягнули по різних кутах планети, щоб вони один одного не дратували. Конг обживає Пустотілу Землю, відкриту в минулій частині (вхід через портал біля острова Черепа).
А Годзілла мирно дрімає… у римському Колізеї — просто в центрі італійської столиці, що досить дивно. Але в цьому фільмі стільки дивацтв, що однієї більше чи менше — не має значення.
Усі переживають з приводу самотності Конга, але одного разу в погожий день він натикається на скупчення гігантських приматів. У трейлері є милий величезний малюк (явно зліпок з орангутанга, а не з горили, як у випадку Конга). Однак крихітка і його родичі не проявили дружелюбності до нашого головного героя. Навпаки, у цій масі великих мавп звичаї виявилися, як у зоні, де головний пахан — такий собі Кінг Скар. Тут панує порядок батога (без пряника), який обмотаний навколо рудого тулуба Скара і являє собою хребет динозавра. Взагалі вся ця частина стрічки дуже нагадує філію "Планети мавп".
Паралельно з-під землі йдуть сигнали, які розбудили Ґодзіллу і та, зруйнувавши половину Риму, дісталася моря, зникнувши в синіх хвилях. У цій стрічці про подібні "прохідні" масові руйнування людських помешкань і, ймовірно, великі жертви серед населення навіть не згадується. Звичайна справа.
Доктор Ілен Ендрюс (Ребекка Голл), яка удочерила в попередній частині дівчинку Джію ((Кейлі Гаттл) із племені іві з острова Черепа, стурбована дивацтвами падчерки: та скрізь малює трикутники.
Але незабаром стає зрозуміло, що трикутники повторюють форму тих самих сигналів, які розбудили радіоактивного ящера. І йдуть вони звідкись із-під землі в районі острова Черепа. Туди спрямовуються Годзілла, Конг і експедиція під керівництвом доктора Ендрюс із секретної організації "Монарх", що займається монстрами. Із собою доктор бере дивакуватого вченого Берні Гейса (Брайан Тайрі Генрі) і свого брата — монстро-ветеринара Треппера (Ден Стівенс).
Не будемо зливати і без того бідний сюжет, але зазначимо, що, крім усіляких монстрів, у Порожнистій Землі експедиція зустріне плем'я, схоже на іві. У них мільйони релігійних ритуалів, що відразу робить картину схожою і на "Дюну", і на "Аватар".
Не видаючи деталей, скажемо, що й один із монстрів усіх заморожував точнісінько як чудовисько зі свіжих "Мисливців за привидами". З приводу "морозильника" з "Ґодзілли і Конґа" прозвучала навіть фраза: "Льодовиковий період — його рук справа", хоча у монстра і рук-то ніяких немає.
З акторських удач можна відзначити хіба монстро-ветеринара Стівенса: його герой безбашенний, гуморний і своєю гавайкою нагадує людей з "Парку Юрського періоду". Усі інші герої нової картини — радше персонажі-маски. За винятком Конга — його задумливий комп'ютерний вираз морди-обличчя — найбільш осмислений у цій стрічці. І ще вдався милий гігантський малюк-орангутанг.
Тексти теж на межі фолу. На кшталт такого діалогу.
– Як Годзіла?
– Спить, як немовля. Велике, зле немовля.
У картині рваний монтаж, радше властивий кліпам, а не двогодинним блокбастерам. Не фільм, а набір слайдів. Збірка епізодів, що нашаровуються один на інший без жодного зв'язку.
Візуальне марення під пафосну симфонічну музику. Але іноді вельми драйвово звучать рок-хіти 1970-х. Космоводоліт героїв набирає висоту під I Was Made for Lovin' You (1979) гурту Kiss, а один райдужно-пасторальний момент супроводжувала балада Day After Day (1971) гурту Badfinger. Ці ностальгічні пасажі нагадують саундтрек "Вартових Галактики", але це — єдине, що пов'язує цього "Конга" з якісною фантастикою.
Причому режисер той самий — Адам Вінгард. Та й колектив сценаристів майже той самий. Що ж сталося? А те, що всі, навіть запозичені ідеї автори не перетворили на щось цілісне. Той самий "Мегалодон-2" (2023) — це лише яскравий набір атракціонів, але тут автори ще претендують на якусь, блін, філософію, тож на виході — просто монстро-чушь.
Тож якщо зберетеся в кіно, знайте: на вас чекає мегадурість під сильно розведеним соусом месіанської фантастики. Одного гарненького орангутанчика замало. Пригадується фантастичний бойовик "Джон Картер" (2012), де була наймиліша реактивна собачка-мутант. Але і вона, на жаль, не витягнула з фінансової прірви той блокбастер. Не можна нехтувати сценарієм — інакше вами знехтує глядач.