Міжнародна команда науковців уперше виміряла та склала карту гігантської мережі підземних грибів, яка пронизує ґрунт по всій планеті. Якщо витягнути її нитки в одну лінію, вони простягнулися б на 68 квадрильйонів миль (близько 109 квадрильйонів кілометрів) – це приблизно у 730 мільйонів разів більше за відстань від Землі до Сонця. Сукупно ці нитки містять близько 300 мегатонн вуглецю, що у 4-6 разів перевищує його запаси в усіх людях планети разом узятих.
Про це повідомляє Хвиля з посиланням на The New York Times. Результати дослідження опубліковані в журналі Science.
Ідеться про арбускулярні мікоризні гриби – щільні мережі мікроорганізмів, що прикріплюються до коренів рослин і випускають крізь ґрунт довгі тонкі нитки, відомі як гіфи. Вони постачають рослинам воду й поживні речовини, забирають вуглець і не дають йому потрапити в атмосферу, а також стабілізують ґрунт. На ці гриби покладається понад 70% наземних видів рослин на Землі.
"Люди просто не звертають уваги на ці екосистеми", – зазначила одна з авторок роботи, еволюційна біологиня Вільного університету Амстердама Тобі Кірс. За її словами, мета дослідження – "пролити світло на деякі з прихованих підземних закономірностей". Вона додала, що досі науковці не знають, де ці мережі здорові, а де перебувають під загрозою.
Щоб скласти карту, команда зібрала дані сотень раніше опублікованих праць, які проаналізували понад 16 000 зразків ґрунту з усього світу, і навчила на них модель машинного навчання. Окремо біофізик Томас Шимідзу з амстердамського інституту AMOLF та його колеги сфотографували вирощені в лабораторії зразки за допомогою високоточного робота, щоб виміряти товщину ниток. "Це дає певне відчуття масштабу того, з чим ми маємо справу", – пояснила Кірс.
Найщільніші мережі дослідники виявили під луками та степами – попри те, що ці екосистеми отримують менший природоохоронний захист, ніж ліси. Серед "гарячих точок" – флоридські Еверглейдс, болота Судд у Південному Судані та тибетський степ. Водночас у ґрунтах сільгоспугідь щільність грибниці виявилася приблизно на 50% нижчою, ніж у незайманих землях.
Автори визнають, що оцінки мають значну невизначеність, а деякі екосистеми, як-от посушливі землі, лишаються маловивченими. Попри це Кірс сподівається, що результати допоможуть у захисті підземного життя. "Бо щойно вони зникнуть, їх дуже важко повернути", – наголосила вона.