Смерть Ліндсі Грема залишила Європу без найгучнішого захисника у Вашингтоні. Тепер континенту доведеться робити ставку на держсекретаря Марко Рубіо – людину, чия зовнішня політика лякає європейців щонайменше так само сильно, як і заспокоює.
Як передає "Хвиля", про це пише Джанан Ганеш у колонці для Financial Times.
Після смерті Грема в мережі з'явився запис, де сенатор радіє бомбардуванню Ірану і власній ролі в ньому. Інші республіканці відмовляли Дональда Трампа від війни, але Грем знав свого партнера по гольфу: той "любить щось підривати". Запис, судячи з усього, зробили в березні.
Підсумок війни Ганеш описує коротко. У серпні Іран досі контролює Ормузьку протоку. США втратили обличчя і ракети Patriot. Американські родини втратили частину купівельної спроможності через подорожчання нафти. "Навіть якби війна спрацювала, від сенатора на восьмому десятку можна було б очікувати, що він зустріне застосування смертоносної сили з певним жалем і гідністю", – пише автор.
І все ж європейським лібералам не варто надто кривитися. Войовничість Грема часто ставала в пригоді. Він був другом України у Вашингтоні і бачив загрозу від Володимира Путіна ще тоді, коли Німеччина будувала газопровід до Росії, а лондонський Мейфер служив зоною відпочинку для багатіїв, пов'язаних з Кремлем. Останнім публічним актом сенатора став візит до Києва. Зараз у Конгресі рухається законопроєкт про надзвичайні тарифні повноваження проти Росії та її посібників – вніс його саме Грем. Він був прихильником НАТО в республіканському русі, який часто таким не був.
Звідси головне питання колонки: чи можна розділити ці дві іпостасі – опору України і чоловіка, який не бачив жодної війни, що йому б не сподобалася? Чи могла Європа отримати одне без іншого?
Якщо ні, то континент переживе цю проблему заново вже найближчими роками. Дещо від Грема живе в Марко Рубіо. Агресивність держсекретаря здатна насторожити: його роль в іранській війні, амплуа своєрідного імперського проконсула у Венесуелі, тиск на кубинський режим з незрозумілими планами на випадок його падіння. І це та сама людина, яка хотіла санкцій проти Росії ще до вторгнення 2022 року – як стримування.
"Американці, які найімовірніше агітуватимуть за безрозсудні дії за кордоном, іноді є й тими, хто найімовірніше захищатиме демократичну Європу", – формулює Ганеш. Обидві звички, за його словами, ростуть з віри в те, що Америка має історичну і майже небесну роль охоронця вільних суспільств. Віра ця небезпечна – і водночас корисна для континенту, якому бракує друзів.
Очевидний контраргумент автор наводить сам. Рубіо "слизькіший за обдертого вугра": у 2024 році він голосував проти допомоги Україні. Формальну причину держсекретар назвав – у законопроєкті не було додаткових грошей на охорону кордону. Але голосування, на думку Ганеша, тхнуло кар'єристським переляком перед прихильниками Росії в MAGA. Грем був воєнним фанатиком усю кар'єру. Рубіо не був послідовним ні в чому. Пів року тому він звинуватив Європу в тому, що вона запрошує "цивілізаційне стирання" через імміграцію.
Відповідь на це в колонці одна – подивитися на альтернативи. Неприязнь Джей Ді Венса до Європи і особливо до фінансування її безпеки набагато глибша і давніша. Такер Карлсон називав себе таким, що "більше симпатизує Путіну", ніж Володимиру Зеленському. Якщо до 2028 року праві визнають іранську війну очевидною помилкою і зрадою America First, обидва зможуть піти на праймеріз з платформою "я ж казав".
Президент-демократ з більшою ймовірністю був би кращим для Європи, вважає автор, – але це вже не так очевидно, як раніше. Полівіння партії може вилитися в новий скепсис щодо "воєнної машини". Ліві доводитимуть, що Джо Байден став непопулярним саме тому, що виглядав зайнятим закордоном, поки вдома розганялася інфляція.
Методом виключення в Європи залишається Рубіо – принаймні з боку республіканців. Після смерті Грема він став найближчим до традиційного яструба часів Джорджа Буша-молодшого в оточенні Трампа і точно останнім таким, у кого є майбутнє.
Тому європейцям доведеться бажати йому успіху – навіть якщо крізь так міцно стиснуті зуби, що потім їх доведеться лікувати. В Америки як захисника завжди було два боки: вона була незамінною і була безрозсудною. "Ті, хто живе під одним крилом яструба, не можуть вдавати здивування, коли інше час від часу махає з катастрофічними наслідками", – пише Ганеш. І додає: президент Венс здався б європейцям небезпечно розсудливим.
Раніше "Хвиля" писала, як Венс попросив Зеленського зупинити удари по танкерах у Новоросійську. Про те, що програна Трампом війна з Іраном змінює для України, читайте в окремому матеріалі.