Українські наземні роботи захопили російську позицію на фронті – подію вже охрестили знаковою. Але у коментарі на RAND Джейкоб Паракілас попереджає: говорити про прихід Термінаторів на поле бою зарано.
Як передає "Хвиля", матеріал опубліковано на сайті RAND. Уперше він вийшов на платформі The Conversation 17 квітня.
Паракілас визнає, що наземна робототехніка справді швидко змінює фронтові завдання. Але, за його оцінкою, у найближчому майбутньому головний внесок таких машин буде у допоміжних ролях, а не в прямій заміні піхоти. Саме тому захоплення ворожої позиції роботами, за словами автора, – знаковий момент, який не варто переоцінювати.
Перша перешкода – буквально перешкоди на місцевості. Ефектні демонстрації роботів у мережі мають мало спільного з рухом по розбитій землі під вогнем, пише автор. Більшість наземних комплексів досі покладаються на колеса або гусениці – через механічну простоту, доступність запчастин і ціну. Паракілас нагадує: навіть з урахуванням бойових навантажень, людська піхота може лазити, стрибати, переходити вбрід і долати перешкоди в спосіб, якого роботи досі не досягли.
Друга проблема – електромагнітне середовище. Термін "робот" часто вводить в оману: більшість наземних машин залишаються дистанційно керованими, і канал зв'язку можна заглушити. Оптоволоконний кабель не піддається РЕБ, але обмежує дальність і легко рветься від осколків чи складного рельєфу.
Автономія поки залишається частковою. Паракілас наводить показовий приклад: навіть таксі Waymo на вулицях Лондона, які готуються до публічного запуску, лише дотримуються розмітки та правил. Навігація тривимірним полем бою вимагає непорівнянно більшої обчислювальної потужності. Її або доводиться возити на самому роботі – і тоді він дорожчає, – або передавати дистанційно, що повертає проблему зв'язку.
Там, де роботи не претендують на роль піхоти, їхні переваги очевидні. Українські підрозділи вже широко використовують наземні комплекси для евакуації поранених з передової, підвезення боєприпасів, інженерних робіт, мінування та розмінування. Менший розмір, нижча вартість і складніша детекція порівняно з екіпажною технікою переважують недоліки.
Головний аргумент автора простий: якщо робот знищений, його оператор залишається живим. "Заміна незамінної людини дешевим та замінним роботом – необхідна умова, щоб залишатися в бою достатньо довго для перемоги", – пише Паракілас. Він нагадує, що на фронті противник бачить і здатен ударити по всьому, що рухається в радіусі 20 кілометрів.
Чотири роки війни проти чисельно більшого противника створили для України колосальні виклики у рекрутингу та утриманні достатніх сил, констатує автор. Стратегічна потреба у швидкому розгортанні наземних роботів для Києва, на його погляд, є величезною.
Але в найближчій перспективі роботи, резюмує Паракілас, радше підтримуватимуть бій, ніж вестимуть його самі.