Термін "ухилянт", який зараз активно використовується в інформаційному просторі, зовсім не відображає реальної соціологічної картини в Україні. Ставлення громадян до мобілізаційних процесів є набагато складнішим і не зводиться до чорно-білого радикального поділу.
Про це повідомив соціолог Андрій Єременко в ефірі політолога Юрія Романенка.
За словами експерта, вкрай некоректно об'єднувати всіх незгодних з методами призову під одним принизливим ярликом. Суспільство демонструє дуже широкий спектр поглядів на цю делікатну проблему. Більшість людей обурюють не самі обов'язки, а саме механізми проведення кампанії.
"Я б взагалі не називав цю категорію людей ухилянтами. Це дуже широка суспільна група, яка просто вважає, що та мобілізація, яка проводиться у нас зараз, здійснюється погано і неправильно", – зазначив соціолог.
Всередині цієї великої групи існують кардинально різні підходи до оцінки дій військоськкоматів. Частина громадян вимагає банального дотримання прав людини під час оповіщення на вулицях. Інші ж виступають принципово проти будь-якого державного примусу до служби.
"Усередині цієї маси є величезний спектр думок: від вимог по-людськи ставитися до тих, кого затримують, до категоричного переконання, що примусова мобілізація є абсолютним злом. І всі ці люди дуже різні за своїми переконаннями", – повідомив Єременко.
Стигматизація певної частини суспільства є абсолютно штучно створеним явищем. Люди, які критикують систему, ніколи не ідентифікують себе з негативними термінами. Цей ярлик був агресивно нав'язаний опонентами у віртуальних суперечках.
"Ніхто з цих людей у принципі не вважає себе ухилянтом. Саме слово придумали ті особи, яких у соціальних мережах зараз прийнято називати нафронтниками, створюючи чергове непотрібне протиріччя в суспільстві", – зауважив експерт.
За словами Єременка, табір прихильників жорсткої мобілізації також не є монолітним та однорідним. Навіть серед них точаться запеклі дискусії щодо життєвого балансу між фронтом та тилом. Питання економіки та бронювання розколює цю групу фактично навпіл.
"Нафронтники теж не є єдиними: одні вважають, що воювати повинні абсолютно всі, а інші нагадують, що хтось має збирати зерно, працювати на підприємствах та платити податки, бо інакше нам просто не буде за що утримувати армію", – зазначив соціолог.
Радикальний поділ громадян на два ворожі табори існує переважно у соціальних мережах та коментарях. У реальному житті ці конфлікти ніколи не призводять до масових фізичних протистоянь. Це штучне розпалювання емоцій, яке залишається виключно в межах інтернету.
"Це ділення абсолютно штучне, воно лише дещо посилює конфлікти, але ці суперечки існують виключно у вигляді жорстких фейсбучних дискусій. Люди не виллються на вулиці і не будуть робити нічого радикально активного", – повідомив Єременко.
Разом з тим, критика територіальних центрів комплектування стала справжнім загальнонаціональним явищем. Навіть вище військове керівництво визнає необхідність зміни підходів до жорсткого рекрутингу. Забезпечення базової людської гідності призовника є ключовою вимогою.
"У нас проти дій ТЦК виступають усі, включаючи Буданова, який каже, що мобілізація потрібна, але не можна тримати людей у нелюдських умовах. Мобілізований повинен зберігати хоч якусь гідність у цьому процесі", – наголосив експерт.
За словами Єременка, державні органи мають кардинально різні бачення щодо вирішення проблеми ухилення від військового обліку. Існують цілком законні та мирні механізми притягнення порушників до адміністративної відповідальності без вуличних облав. Автоматизація процесів могла б швидко зняти соціальну напругу.
"Є позиція автоматизувати процес, адже навіщо ловити людину на вулиці, якщо ми по суті знаємо про неї все. Існують набагато мирніші адміністративні санкції для тих, хто не оновив дані або не з'явився за повісткою", – підсумував соціолог.