Багато виборців та експертів часто дивуються нелогічним, а подекуди й відверто абсурдним вчинкам лідерів держав. Від Дональда Трампа до українських президентів минулих років – опинившись на найвищій посаді, раціональні посадовці раптом починають діяти всупереч власним стратегічним інтересам.
Причина криється не в хитромудрих геополітичних багатоходівках, а в людській психології та нездатності впоратися з власними акцентуаціями характеру в умовах необмежених ресурсів. Про це говорили політичний психолог Олег Хомяк та політолог Юрій Романенко.
Аналізуючи поведінку світових лідерів, зокрема експрезидента США Дональда Трампа, експерти зазначають, що суспільство схильне шукати глибокий сенс там, де працюють лише емоції. Олег Хомяк наголошує на важливості відокремлення реальних політичних цілей від особистих рис характеру посадовця.
"З будь-яким політиком варто розрізняти два аспекти: його стратегію та особистий стиль, психологію. Є спокуса вважати, що його поведінка – це найкращий спосіб реалізації стратегії, але це не факт. Своїми діями та стилем політик може як сприяти стратегії, так і створювати проблеми. Якщо це хаотичність, як у Трампа, то він розхитує все, і це б'є по ньому самому, адже він просто не контролює цей фактор", – зазначає Хомяк.
Як яскравий приклад відриву стилю від стратегії психолог наводить ситуацію з політикою Дональда Трампа щодо Близького Сходу. За його словами, імпульсивні дії повністю перекреслюють раціональні очікування.
"Якщо ви плануєте, як зараз пишуть, спровокувати в Ірані якесь народне повстання, то як воно підніметься, якщо ви кілька місяців тому допустили, щоб їх усіх перестріляли? Де тут взагалі логіка? Це було на ваших очах. У чому сенс такого припущення? Невже хтось буде включатися в протести після того, як усіх жорстко придушили?" – дивується психолог.
Він також пояснює небезпеку ставки на імідж непередбачуваності, який так активно використовує Трамп, руйнуючи усталений світопорядок.
"Можна припускати, що Трамп із його хаотичністю максимально підходить для того, щоб легше все розхитати. Але якщо це хаотичність, то він розхитує абсолютно все. Він постійно говорить про козирі, а діє як якийсь джокер. Він постійно робить те, що руйнує систему, і причому це б'є по ньому ж самому, бо цей свій фактор він просто не контролює", – наголошує Олег Хомяк.
Політолог Юрій Романенко погоджується з цією тезою, додаючи, що навіть найдосвідченіші та найвпливовіші особистості часто стають жертвами власної психіки, яка руйнує їхні ж ретельно вибудовані плани.
"Навіть гравці, які завжди грали в складні ігри, часто самі себе перегравали через елементарну людську психіку. У революційних ситуаціях вона може витворити такий фінт, що маленька піщинка на твоєму шляху розвертає всю величезну махіну соціального організму так, що ти вже не можеш вирулити, як це сталося у нас у тринадцятому-чотирнадцятому роках", – зазначив експерт.
Романенко також додає, що на вершині влади політики стикаються зі специфічним станом: "Це як запаморочення від успіхів, коли з'являється відчуття, що ти перша людина на планеті. Публічно ти такий, і це створює відчуття всесилля, яким політик починає впиватися".
Пояснюючи цей феномен з точки зору психології, Олег Хомяк звертає увагу на те, що до великої політики найчастіше йдуть люди зі специфічним складом розуму, які прагнуть домінувати або виділятися.
"У кожного з нас є певний тип характеру, акцентуація. У політику зазвичай потрапляють саме акцентуйовані люди, бо це різко виражений фактор, який дозволяє їм поводитися незвичайно. І коли така людина опиняється на вершині влади з великою кількістю ресурсів, ця акцентуація раптом спалахує абсолютно несподіваним чином", – пояснює політичний психолог.
За його словами, шлях до найвищого крісла вимагає дисципліни, яка раптово зникає в момент досягнення кінцевої мети.
"До того, як політик опинився на вершині влади, його риси характеру були контрольованими, йому доводилося стримуватися. Але на вершині цей фактор перестає бути підконтрольним і раптово розкривається в якомусь неймовірному масштабі. Ми могли б прогнозувати дії людини в нормальних умовах, коли вона пробивається нагору, але вона стає зовсім іншою, коли доходить до цього місця", – констатує Хомяк.
Ця тенденція яскраво прослідковується не лише на міжнародній арені, а й в українських політичних реаліях. Олег Хомяк наводить приклади колишніх очільників України, чия поведінка та стиль управління кардинально змінилися після отримання президентської булави.
"Яскравих прикладів такого типажу повно, візьміть хоча б наших президентів – Ющенка, Януковича чи Порошенка. На вершині вони починали чудити, робили явно неадекватні речі. Людина, яка була відома до цього абсолютно раціональними діями, наприклад, як голова Нацбанку чи прем'єр-міністр, раптом змінюється", – підкреслює експерт.
Кожна така зміна має унікальний прояв, який повністю залежить від прихованих схильностей конкретної особистості, що вирвалися назовні під тиском влади.
"Той же Ющенко стає президентом і просто перетворюється на нескінченну балаканину, розказування казок, що викликає відторгнення своєю нав'язливістю. Або Янукович, у якого включається модель царя, феодального світу та родини. Цей абсолютно конкретний елемент характеру був у них завжди, просто раніше він тримався в рамках", – резюмував Олег Хомяк.