Попри суттєвий прогрес у забезпеченні армії безпілотниками та розвиток технологічного напрямку, ці досягнення поки що не конвертуються в електоральну підтримку міністра оборони Михайла Федорова. Суспільство продовжує сприймати його виключно через призму зручних цифрових сервісів.
Про це повідомив соціолог Андрій Єременко в ефірі політолога Юрія Романенка.
За словами експерта, українці чітко розмежовують сфери відповідальності урядовців. Популярність міністра базується переважно на успіхах застосунку та цифровізації державних послуг. Військові досягнення поки що проходять повз його політичний капітал і не додають йому балів.
"Федорова люблять насамперед за Мінцифри та за застосунок Дія. Те, що на фронті покращується ситуація з безпілотниками, поки що не пішло йому в електоральний плюс, хоча ми бачимо очевидні покращення", – зазначив соціолог.
Загальний інформаційний фон щодо ситуації на передовій почав кардинально змінюватися. Раніше домінували новини про важку оборону та повільний відступ наших військ під тиском ворога. Тепер у медіапросторі з'являються оптимістичніші наративи про власні удари.
"Раніше ми слухали новини, і загальний контекст завжди зводився до того, що росіяни наступають, а наші героїчно стримують їх, потроху відступаючи. Зараз лейтмотив змінився: ворожий наступ сильно загальмувався, і ми почали чути про українські контрудари", – повідомив Єременко.
За словами соціолога, успішні операції в тилу ворога суспільство приписує конкретним силовим структурам. Гучні удари по російських об'єктах асоціюються з розвідкою або службою безпеки. Роль профільного технологічного міністерства у цих процесах залишається непомітною для широкого загалу.
"Ми бачимо новини про успішні удари, але все це не пов'язується безпосередньо з посадовцями. Зазвичай успіх приписують конкретним підрозділам розвідки або спецслужб, тому до Федорова цей позитив просто не доходить", – зауважив експерт.
Єременко звернув увагу, що оцінити реальну політичну вагу міністра цифрової трансформації наразі важко через відсутність активної кампанії. На відміну від деяких своїх колег, він не робить публічних кроків для побудови власної політичної сили. Його справжні амбіції залишаються загадкою для більшості аналітиків.
"Як тільки включиться передвиборча кампанія, ситуація може змінитися, але він не заявляв, що хоче бути обраною політичною фігурою – президентом чи депутатом. Можливо, він цього хоче, а можливо, і ні", – зазначив соціолог.
Порівняння поведінки ключових фігур в уряді та силовому блоці демонструє абсолютно різні стратегії. Якщо керівник Офісу президента активно вибудовує власний імідж, то очільник Міноборони тримається в тіні. Політичні оглядачі часто помилково приписують завищені амбіції всім без винятку посадовцям.
"По Буданову ми чітко бачимо за його активністю, що він має політичні бажання. А от по Федорову я цього зовсім не бачу, хоча я, мабуть, на автопілоті зі своїми викривленими політикою мізками звик думати, що всі хочуть бути президентами", – повідомив Єременко.
Разом з тим, кулуарна динаміка всередині владної команди свідчить про дуже високий рівень довіри глави держави до міністра цифрової трансформації. Цей зв'язок виглядає значно міцнішим, ніж відносини з іншими популярними військовими діячами. Такий статус робить його надійним і ключовим гравцем у команді.
"У мене є суб'єктивне, але абсолютно стійке відчуття, що у Федорова особисті стосунки із Зеленським трохи кращі, ніж у того ж Буданова. Ця довіра базується на тривалій та безконфліктній співпраці", – зазначив експерт.
За словами Єременка, у разі політичних трансформацій саме цей міністр може запропонувати чинному президенту найбільш прийнятні умови. Його неконфліктність та відданість команді створюють безпечний простір для домовленостей. Це робить його ідеальним кандидатом на роль системного наступника.
"Якщо виникне така потреба, саме Федоров зможе дати Зеленському надійніші політичні гарантії. Він зможе запевнити, що після зміни влади його не будуть сильно чіпати", – підсумував соціолог.