Машина, про яку йдеться, зовсім не нова. Вона вже десятиліттями використовується для лікування людей з дуже високим рівнем холестерину: кров забирають з однієї руки, пропускають через фільтри, які видаляють жирові частинки, а потім повертають назад у кровотік. Новим стало не обладнання, а те, що дослідники знайшли у відфільтрованій рідині.
Виявилося, що разом із холестерином з крові виходили і PFAS — так звані «вічні хімікати». Ці сполуки використовують у тисячах промислових і побутових виробів, від водовідштовхувального одягу до пакування та антипригарних покриттів. Вони майже не розкладаються в природі й можуть залишатися в організмі роками.
За оцінками, сліди PFAS є у крові майже кожної людини. До цього часу практичного способу видалити їх із живого організму фактично не існувало.
Чому фільтр спрацював
Німецькі вчені з найбільшого у світі центру аферезу припустили, що секрет пов’язаний із жирами. PFAS часто прикріплюються до частинок холестерину, які циркулюють у крові. Мікропластик, як показують попередні дослідження, також може зв’язуватися з жировими молекулами.
Якщо фільтр прибирає ці жирові носії, він може забирати й токсичні речовини, що «їдуть» разом із ними. Дослідження опубліковане в журналі Brain Health.
Що показали перші результати
У 14 пацієнтів після двох процедур рівень найпоширеніших PFAS знизився до 25%. У ще чотирьох пацієнтів після однієї процедури падіння було значно помітнішим: для окремих сполук — майже на 50–76%. Важливо, що ці речовини знайшли саме у відпрацьованій рідині, яку машина відділяє і викидає. Це означає, що вони справді були фізично вилучені з крові.
А як щодо мікропластику?
Тут результати набагато менш однозначні. Дослідники перевірили кілька типів пластикових частинок. Частина з них після процедури зменшилася, інші — ні, а деякі навіть тимчасово зросли.
В іншому експерименті вчені виявили частинки полістиролу безпосередньо у зразках людської шкіри за допомогою спектроскопії. Це показує, що мікропластик може не лише циркулювати у крові, а й накопичуватися у тканинах.
Чи можна вже радіти?
Поки що — обережно. Автори самі наголошують: дослідження дуже невелике, методи вимірювання мікропластику ще не стандартизовані, а результати показують лише короткочасне зниження рівня речовин у крові. Ніхто не знає, чи не повернуться вони з тканин назад у кровотік через кілька днів або тижнів.
Крім того, дослідження не доводить, що така процедура покращує здоров’я або зменшує ризик хвороб.
Команда планує масштабніші дослідження, зокрема експерименти з міченими пластиковими частинками та довготривале спостереження за пацієнтами. Якщо результати підтвердяться, аферез може стати першим реальним інструментом для часткового очищення організму від деяких стійких забруднювачів.
Однак навіть самі дослідники підкреслюють: найкращий спосіб боротьби з PFAS і мікропластиком — не виводити їх потім з організму, а зменшувати контакт із ними ще до того, як вони потраплять у наше тіло.